Пропонуємо вашій увазі декілька цікавих фактів із життя письменниці:
1. У дитинстві Лариса
Косач (справжнє ім'я Лесі Українки) була надзвичайно кмітливою та схоплювала
все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, в п’ять
років –
писати, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять
– написала свій перший вірш.
2. З дитинства вона дуже любила читати. Батьки письменниці багато уваги приділяли вихованню й освіті
дітей, розвивали в них зацікавленість літературою і мистецтвом. У сім’ї Косачів
полюбляли творчість Кобзаря та часто влаштовували шевченківські вечори. А ще у
родині часто читали вголос. Ця чудодійна практика не тільки оживляла Шевченка
та Гоголя, а й розвивала уяву та здатність фантазувати.
3. Леся ніколи не навчалася в жодному навчальному закладі. Початкову освіту
здобувала вдома, як і всі діти в родині Косачів. Це була принципова позиція
мами, Олени Пчілки. Вона навчала дітей сама й запрошувала приватних учителів,
бо не хотіла віддавати їх до навчальних закладів у Російській імперії, де
навчали виключно російською. Потім, коли у Лесі виникли проблеми зі здоров’ям, вона
продовжила навчатися дома.
4. Оскільки Лесю вчили вдома за програмою гімназії, то основи знання іноземних
мов починалися з латини і грецької, а потім додавалося вивчення й інших мов.
Мама вчила Лесю німецької і французької мов, які знала досконало.
5. Леся Українка знала 13 мов: крім
української та російської протягом життя вона оволоділа в різній мірі ще 11
іноземними мовами: латина, грецька, німецька, французька, італійська,
англійська, польська, болгарська, грузинська, іспанська, шведська. У колі
інтелігенції тоді було нормою читати твори іноземних авторів мовою оригіналу.
6. Свою
першу свою друковану книжку Леся Українка тримала в руках у 14 років. Це був
спільний переклад Лесі та Михайла "Вечорниць" Миколи
Гоголя з російської українською. На обкладинці зазначені три псевдоніми
літераторів із родини Косачів: Михайло Обачний і Леся Українка, редакція Олени
Пчілки.
7. Найперша збірка поезій
"На крилах
пісень" побачила світ у березні 1893 року у Львові, за сприяння Івана
Франка. Наклад книги становив лише 500 примірників.
8. Її життя та діяльність тісно перепліталися з книгозбірнями: як
приватними, так і офіційними. Напевно, вона для свого часу була однією з
найбільш інтернаціональних читачок-українок, адже була записана до бібліотек як
мінімум п’яти країн. Під час вимушених подорожей,
пов’язаних з лікуванням, вона обов'язково відвідувала бібліотеки.
9. Після
послаблення Емського указу 1906 року Леся Українка взялася опікуватися
бібліотекою товариства "Просвіта" у
Києві. Разом зі своєю сестрою Ольгою вона активно займалася комплектуванням фонду бібліотеки. У листах поетеси збереглося кілька свідчень про те, як
вона агітувала надсилати книги для формування книгозбірні. За
декілька місяців вдалося зібрати аж на понад
2700 томів. Однак її відсторонили від цієї роботи через політичну неблагонадійність.
Леся Українка була переконана,
що культурне й інтелектуальне життя
без бібліотек неможливе, а книга для поетеси була основним засобом та мірою освіченості. Вона завжди багато читала та
увесь час навчалася сама і навчала інших.
Джерела:
https://www.duet.edu.ua/ua/press-center/news/612
https://suspilne.media/amp/108241-malovidomi-fakti-z-zitta-lesi-ukrainki-suspilne-videonovini/