Безсмертному роману Джонатана Свіфта – 300 років!

 

Сьогодні, 26 жовтня, виповнюється   300 років з дня першої публікації роману ірландського письменника Джонатана Свіфта «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів».  Саме цього дня у 1726 році в Лондоні видавець Бенджамін Мотт вперше випустив у світ перші два томи цієї знаменитої книги.

На перший погляд це пригодницько-фантастичний твір про подорожі до різних країн. Читача вражають дивовижна фантазія письменника та кумедні історії, що трапляються з головним героєм. Однак, змальовуючи фантастичний світ, автор показує різні форми людської недосконалості, вияви рис жорстокості, егоїзму, хитрощів, віроломства, мстивості. Джонатан Свіфт намагався змусити людей поглянути на себе в дзеркало, позбутися гордині та усвідомити власну недосконалість, щоб почати змінюватися на краще. А головний секрет книги в тому, що всі ці дивовижні світи, якими мандрував  Лемюель Гуллівер, насправді існують не в океані. Вони всередині кожного з нас. І лише від нас залежить, ким ми вирішимо бути сьогодні: егоїстичними Яху чи мудрими та шляхетними творцями свого життя.

Любі друзі, запрошуємо вас перевірити свою кмітливість, спостережливість та знання класики у нашій віртуальній вікторині за незабутнім романом Джонатана Свіфта «Мандри Гулівера»! Це чудова нагода не лише згадати дивовижні подорожі Лемюеля Гулівера, а й по-новому поглянути на гостру сатиру та приховані сенси, які автор залишив між рядків.

Сто років із Вінні-Пухом: історія, яка не старіє

14 жовтня 1926 року, у Великій Британії вийшла книжка британського письменника Алана Александра Мілна «Вінні-Пух» (Winnie-the-Pooh). Вже сто років історії про кумедного ведмедика Вінні-Пуха та його вірних друзів дарують радість дітям і дорослим у всьому світі. Ця добра казка нагадує нам про справжню дружбу, щирість, турботу та вміння радіти простим речам. Вона вчить бути уважними одне до одного, цінувати тих, хто поруч, і зберігати у своєму серці частинку дитинства.

Любі читачі, запрошуємо вас переглянути віртуальну книжкову виставку та знову зустрітися з героями улюбленої книжки, яка сьогодні відзначає ювілей.

Бібліотека Хортицької національної академії: крізь час і випробування

Сьогодні пропонуємо до вашої уваги другу частину нарису з історії бібліотеки Хортицької національної академії, присвяченого 65-річчю з дня заснування навчального закладу.

Час змін: нові освітні обрії

Йшов час. Початок 1990-х років став для бібліотеки нашого навчального закладу часом важливих змін і нових випробувань. У квітні 1993 року санаторна школа-інтернат № 8 отримала статус експериментального майданчика Інституту системних досліджень Міністерства освіти України за проблемою комплексної реабілітації дітей із захворюваннями внутрішніх органів та систем. Згодом це стало підґрунтям для створення Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру. Розширення функцій навчального закладу висувало нові вимоги й до бібліотеки: книжковий фонд мав забезпечувати не лише навчання вихованців, а й професійне зростання педагогів.

Новий етап в історії бібліотеки настав у 1995 році, коли на базі центру відкрився коледж і відбувся перший набір студентів за спеціальностями «Соціальна педагогіка», «Сестринська справа» та «Образотворче декоративно-прикладне мистецтво». Із появою професійної освіти перед книгозбірнею постало нове, непросте завдання — забезпечити майбутніх фахівців необхідною навчальною та спеціальною літературою.  Книжок катастрофічно бракувало, а потрібні видання не завжди можна було знайти в Запоріжжі.

Незважаючи на економічні труднощі того часу, бібліотекарі наполегливо шукали можливості поповнення фонду. Вони відвідували книжкові ярмарки, налагоджували контакти з видавництвами, співпрацювали з бібліотеками інших навчальних закладів, зверталися по допомогу до спонсорів. Завдяки їх наполегливості та професіоналізму на бібліотечних полицях з'явилися видання з педагогіки, психології, медицини, філософії та мистецтвознавства, а також довідковою, енциклопедичною й пізнавальною літературою. Згодом бібліотечний фонд зріс до 23 325 примірників.  У ньому були художня та науково-популярна література для учнів, підручники, навчальні видання для студентів і книжки для дошкільнят.

Таким чином, у непростих умовах 1990-х років бібліотека не просто пристосувалася до нових обставин, а й активно долучилася до формування освітнього середовища закладу, що змінювався та розвивався. Це був час пошуку, наполегливої праці й відданості своїй справі. За кожним новим виданням стояли зусилля бібліотекарів, їхнє розуміння потреб читачів і переконання, що якісна освіта неможлива без доступу до знань. 

Бібліотека Хортицької національної академії: крізь час і випробування

 

У жовтні цього року наш навчальний заклад, а разом із ним і бібліотека, відзначає 65 років! З цієї нагоди ми починаємо публікувати серію нарисів з історії нашої бібліотеки. Сьогодні пропонуємо до вашої уваги частину першу.

 

Перші сторінки: народження бібліотеки

У кожного навчального закладу є своє серце — місце, де народжується думка, міцніє допитливість і відкриваються нові горизонти пізнання. У Хортицькій національній академії таким особливим простором є бібліотека, історія якої нерозривно пов’язана з долями багатьох поколінь вихованців і педагогів.

Її літопис розпочався 4 жовтня 1961 року, коли на легендарному острові Хортиця було засновано загальноосвітню школу-інтернат № 8. І від перших років існування закладу тут діяла бібліотека. Невелика кімната площею лише 14 квадратних метрів, дві книжкові шафи, стіл бібліотекаря та кілька стільців — таким був скромний простір, із якого починалася історія книгозбірні.

Спочатку фонд бібліотеки налічував близько 650 примірників. Підручники, художні та пізнавальні твори відкривали дітям широкий світ знань, допомагали розвивати уяву й знаходити відповіді на важливі питання. Бібліотека обслуговувала майже 600 учнів і 48 педагогів. Поступово книжковий фонд зростав: через десять років  він налічував уже 12 760 примірників. Книги надходили через бібліотечний колектор і книжкові магазини, завдяки подарункам шефів, батьків та учнів. Кожне нове видання ставало внеском у спільну справу — створення середовища, у якому навчання поєднувалось із саморозвитком, а читання відкривало шлях до творчості.

Особливою подією в житті школи стало облаштування за ініціативи директора Валентина Володимировича Пономаренка читальної зали на 30 місць. Відтоді бібліотека стала не просто місцем, де можна було отримати книжки, а й простором для читання, роздумів та спілкування. Тут можна було відпочити від шкільного гамору, поринути у світ улюбленого твору, побути наодинці з власними думками. Водночас книгозбірня стала справжнім осередком літературного життя: тут відбувалися зустрічі з запорізькими письменниками, збиралися учасники книжкового клубу, обговорювалися прочитані твори, організовувалися літературні вечори, що об’єднували всіх, хто любить книгу й прагне ділитися враженнями від прочитаного.

Так, крок за кроком, із невеликої кімнати, кількох книжкових шаф і скромного книжкового фонду виростала бібліотека, яка ставала дедалі важливішою частиною шкільного життя. Відтоді минули десятиліття, змінилися епохи й покоління, але любов до книги та прагнення відкривати через неї світ залишилися незмінними.

Дзвони Чорнобиля: 40 років відлуння

 

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
...Лиш пам'ять усе пам'ятає.

Олена Матушек 

Цьогоріч минають 40-ві роковини Чорнобильської катастрофи. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий реактор Чорнобильської атомної станції. Це спричинило найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття, яка назавжди змінила хід історії та долі мільйонів людей. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. За даними Українського інституту національної пам’яті, понад 600 тисяч ліквідаторів боролися з наслідками аварії, а 81 населений пункт України став безлюдним.

 З моменту аварії на Чорнобильській АЕС минуло вже багато років, але її наслідки й досі залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти, а митці знову і знову повертаються до цієї болючої теми.

Пропонуємо вашій увазі віртуальну книжкову виставку, на якій представлено твори, що допомагають більше дізнатися про катастрофу та її наслідки, про тих, хто першим вступив у двобій з полум'ям та радіаційним монстром і ціною свого життя та здоров'я врятував світ.

Вічно живий голос: онлайн-листівка до дня народження Лесі Українки

155 років тому у Новограді-Волинському, 25 лютого (13-го за старим стилем) 1871 року, у шляхетній і освіченій родині Олени і Петра Косачів народилася дівчинка Лариса — майбутня видатна поетеса, письменниця, перекладачка, фольклористка і громадська діячка Леся Українка.

Вона була бунтаркою і жила цікавим і насиченим життям. Через свої твори Леся Українка говорила про рівність прав жінок і чоловіків, про жіночу особистість, і вміло поєднувала новаторство з традиціями. ЇЇ творча спадщина охоплює інтимну, пейзажну, громадянську поезію, драматичні поеми, прозу та літературну критику. Твори Лесі Українки — окраса не тільки української, а й світової літератури. Найвідоміші з них — драма-феєрія "Лісова пісня", драми Камінний господар", "Бояриня", "Кассандра", поема Давня казка" та вірш "Contra spem spero!". 

День народження Лесі Українки  — це прекрасний привід для прочитання, переосмислення  її творчості. До 155-річчя видатної українки пропонуємо вашій увазі інтерактивну онлай-листівку, на якій розміщено посилання на найвідоміші поезії геніальної авторки, пісні за її творами, вікторину, а також посилання на  сайт "Леся Українка: енциклопедія життя і творчості", де ви знайдете багато цікавої й корисної інформації.

Берегиня української педагогіки

 

"В життю кожної шляхетної людини має світити велика ясна зірка: щаслива доля рідного народа", — каже Софія Федорівна. І вона ціле життя тяжким тернистим шляхом йшла за цією зіркою. 

                                                                         Марія Омельченко

170 років тому, 18 лютого 1856 року, у селі Олешня на Чернігівщині народилася Софія Федорівна Русова (Ліндфорс). Софія Русова увійшла в історію як видатна українська педагогиня, основоположниця української дошкільної педагогіки, авторка концепції національного виховання, просвітителька, організаторка бібліотечної справи, визначна громадська та державна діячка. Її ім'я належить до плеяди класиків української педагогіки. Дослідники вважають, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи видатна педагогиня стоїть на одному шаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською, а за силою і пристрастю, з якими звучало її слово на захист української культури та рідної мови, Софію Русову можна зрівняти з Лесею Українкою.

Вшановуючи внесок видатної української просвітительки у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти,  Національна академія педагогічних наук України оголосила 2026 рік Роком Софії Русової. 

До ювілею Софії Федорівни Русової пропонуємо вашій увазі віртуальну книжкову виставку «Життя, віддане Україні!». Друковані видання та інтернет-джерела, представлені на виставці, розкривають життєвий шлях Софії Русової, її внесок в педагогічну науку, просвітницьку діяльність та розбудову національної системи освіти. 

Неймовірні історії кохання: виставка-рекомендація

 

Пристрасть — це натхнення тіла,

а кохання — це натхнення душі.

                                   Ліна Костенко

Кохання - найвеличніше й найдивовижніше з почуттів, що є у нашому житті. Воно може бути надихаючим, складним, а й іноді болючим, але завжди залишається одним із найсильніших людських почуттів.

Кожні стосунки унікальні, і світова художня література пропонує безліч приголомшливих прикладів таких історій. Українська література також багата на твори про кохання — від класичних драм до сучасної прози і романтичного фентезі.

Пропонуємо зануритись у світ найцікавіших українських книг про кохання, які представлено на нашій віртуальній виставці.

Міжнародний день дарування книг

14 лютого у світі святкують Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day). Свято зародилося 2012 року у США, а в Україну прийшло у 2018 році. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Кожного року спільнота людей, натхненних цією ініціативою, стає все більшою. 

Якщо ви ще не долучилися до святкування Дня закоханих у книжки, запрошуємо зробити це цього року. Книгу можна подарувати коханій людині, другу, родичу, передати через волонтерів нашим військовим. А можна подарувати книгу своїй бібліотеці!

Приносьте книжкові подарунки у бібліотеку, даруйте з любов’ю!