Бібліотека Хортицької національної академії: крізь час і випробування

 

У жовтні цього року наш навчальний заклад, а разом із ним і бібліотека, відзначає 65 років! З цієї нагоди ми починаємо публікувати серію нарисів з історії нашої бібліотеки. Сьогодні пропонуємо до вашої уваги частину першу.

 

Перші сторінки: народження бібліотеки

У кожного навчального закладу є своє серце — місце, де народжується думка, міцніє допитливість і відкриваються нові горизонти пізнання. У Хортицькій національній академії таким особливим простором є бібліотека, історія якої нерозривно пов’язана з долями багатьох поколінь вихованців і педагогів.

Її літопис розпочався 4 жовтня 1961 року, коли на легендарному острові Хортиця було засновано загальноосвітню школу-інтернат № 8. І від перших років існування закладу тут діяла бібліотека. Невелика кімната площею лише 14 квадратних метрів, дві книжкові шафи, стіл бібліотекаря та кілька стільців — таким був скромний простір, із якого починалася історія книгозбірні.

Спочатку фонд бібліотеки налічував близько 650 примірників. Підручники, художні та пізнавальні твори відкривали дітям широкий світ знань, допомагали розвивати уяву й знаходити відповіді на важливі питання. Бібліотека обслуговувала майже 600 учнів і 48 педагогів. Поступово книжковий фонд зростав: через десять років  він налічував уже 12 760 примірників. Книги надходили через бібліотечний колектор і книжкові магазини, завдяки подарункам шефів, батьків та учнів. Кожне нове видання ставало внеском у спільну справу — створення середовища, у якому навчання поєднувалось із саморозвитком, а читання відкривало шлях до творчості.

Особливою подією в житті школи стало облаштування за ініціативи директора Валентина Володимировича Пономаренка читальної зали на 30 місць. Відтоді бібліотека стала не просто місцем, де можна було отримати книжки, а й простором для читання, роздумів та спілкування. Тут можна було відпочити від шкільного гамору, поринути у світ улюбленого твору, побути наодинці з власними думками. Водночас книгозбірня стала справжнім осередком літературного життя: тут відбувалися зустрічі з запорізькими письменниками, збиралися учасники книжкового клубу, обговорювалися прочитані твори, організовувалися літературні вечори, що об’єднували всіх, хто любить книгу й прагне ділитися враженнями від прочитаного.

Так, крок за кроком, із невеликої кімнати, кількох книжкових шаф і скромного книжкового фонду виростала бібліотека, яка ставала дедалі важливішою частиною шкільного життя. Відтоді минули десятиліття, змінилися епохи й покоління, але любов до книги та прагнення відкривати через неї світ залишилися незмінними.