Святочні оповідання
Зима… Новий Рік…
Різдво… Святки… Вони завжди зачаровують нас якоюсь таємницею. Святки
на Русі завжди були особливим часом. В цей час люди похилого віку збиралися і
розповідали один одному чудові історії про те, що могло відбуватися напередодні
і після Різдва. З цих історій – іноді смішних, іноді страшних і виникли
святочні оповідання.
Зараз святочні або різдвяні оповідання – це вже
класика світової літератури. Читають їх не тільки діти, але й дорослі, а пишуть
їх визнані автори: від казкарів (наприклад, Ганса Християна Андерсена і Сельми
Лагерлеф) до «серйозних» письменників і драматургів.
Родоначальником жанру вважається англійський
письменник Чарльз Діккенс. В середині XIX століття він написав кілька різдвяних
оповідань і став публікувати їх в грудневих номерах журналів. У «Різдвяних книгах»
Діккенс з'єднує реальність з казкою, правду з вигадкою, фантастичне і буденне. Найвідоміший
твір з цього циклу - «Різдвяна пісня в прозі».
Традиція дарувати добрі і зворушливі історії
читачам напередодні зимових свят існувала і в нашій країні. Найулюбленіший святковий
твір українців – «Ніч перед Різдвом» М. В. Гоголя.
Більше дізнатися про різдвяні оповідання українських
письменників можна на сайті наших колег Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського
міста Чернівці: «Подорож країнами новорічними»
З часом досвід Діккенса й Гоголя поширився на твори інших авторів у всьому світі. Яскравим
зразком жанру в європейській літературі прийнято вважати «Дівчинку із
сірниками» Ганса Християна Андерсена. В Росії святочні оповідання пишуть Ф.Достоєвський, Н.Лєсков, А.Чехов. В Америці найбільш
святочний автор – О’Генрі.
Немає коментарів:
Дописати коментар