пʼятницю, 15 квітня 2022 р.

Ювілей В. Рутківського

                    

                            Мудрий лицар дитячої літератури



Його твори формують свідомість наших дітей. Вони надзвичайно цікаві, живі, справжні і талановито написані.

                                      Леся Воронина




18 квітня виповнюється 85 років лицарю української дитячої літератури Володимиру Григоровичу Рутківському. Його  книжками вже не одне десятиліття захоплюються і діти, і дорослі.

Володимир Рутківський абсолютно унікальне явище для сучасної української дитячої літератури. Його феномен у людяності та щирості самого письменника. Його завжди вабила історія рідного краю, рідної країни. Цим своїм захопленням він і ділився з читачами в своїх історичних творах. Тетралогія «Джури», повість-легенда «Сторожова застава», історична дилогія «Сині води», повість-сповідь «Потерчата» та інші твори завжди залишатимуться актуальними і викликатимуть інтерес у читача.

   Попри те, що твори Володимира Рутківського довгий час були недоступні українському читачеві, а самого письменника за радянських часів не раз звинувачували в націоналізмі та відмовлялися видавати його твори, сьогодні він улюблений автор для тисяч українців. Визнання Володимиру Рутківському принесла пригодницька тетралогія про джур козака Швайки. Він – лауреат численних літературних нагород, зокрема Національної премії України імені Тараса Шевченка 2012 року. Але навіть  у часи заслуженого визнання Володимир Рутківським залишався шляхетним лицарем, якому не байдуже, якою буде дитяча книга. Саме тому на відсотки від грошової частини Шевченківської премії в 2013 році він заснував приватну нагороду в царині дитячої літератури «Джури».

Якщо Вас зацікавила незвичайна особистість Володимира Рутківського, радимо переглянути літературний вебмікс. Тут Ви знайдете інформацію про життя і творчість письменника, посилання на  твори автора онлайн, а також інтерактивні ігри та вікторини за його творами.



пʼятницю, 1 квітня 2022 р.

Ще трохи поезії…

 

Прилетів журавель – а гнізда вже нема,

І бабусі нема, і хатина – руїна,

І весна витирає сльозу крадькома,

І якась не така, як завжди, Україна.


Причитання сирен, на пожарищах дим,

Вогневиця снарядів, біда безупинна…

І притих журавель на подвір’ї старім,

Зажурився: «Чи ти це, моя Україно?!


Може, краще тікати мені звідсіля

І за море вернутись, допоки не згинув?

Тільки ж як утечеш: превелика земля,

А Вкраїна – одна! Лиш одна Україна!».


Раптом з неба – ячання нового ключа!

Журавель усміхнувсь молодій журавлині

І гніздо на калині мостити почав,

І сказав: «Я не кину тебе, Україно!».

                                                 В. Головецький