Голодомор – біль душі і пам’ять серця
Зроніть сльозу. Бо ми не мали
сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не
зріс,
Що мали зватись гордо –
українці.
Згадайте нас – бо ми ж колись
жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне
свічка!
Ми в цій землі житами
проросли,
Щоб голоду не знали люди
вічно.
Ніна
Виноградська
Щороку наприкінці листопада по всій країні у вікнах
запалюються свічки пам’яті на вшанування невинних жертв страшних голодних
1921-1923, 1946-1947 років та безжалісного голодомору 1932-1933. Саме в
четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів.
Щоб такі події більше не повторилися, ми повинні знати і
пам’ятати про них.
До Дня вшанування світлої пам’яті жертв голодоморів в Україні у читальній залі бібліотеки
організовано книжкову виставку–пам’ять «Трагічні сторінки історії України». На виставці представлені документи, фотографії та публікації про Голодомор, спогади і свідчення очевидців, художні твори
українських письменників про події голодного лихоліття.
Тема голодомору залишається актуальною і болючою протягом багатьох років.
Чимало письменників висвітлювало її у своїх творах. Такі твори неможливо
переповісти, їх обов’язково треба читати. Пропонуємо вашій увазі добірку художніх
книжок українських авторів, у яких розкривається тема
Голодомору.
"Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в
роках 1932-1933", - посвята, якою Улас Самчук почав свій роман "Марія" -
перший художній твір про події Голодомору.
Роман був написано ще у 1933 році, одразу після
описаних у книзі подій. У 1934-му твір видали у Львові, однак потрапити до
читача в Україні йому було дуже складно. У наступні роки його видавали у різних
країнах світу, зокрема в Аргентині - у 1952-му. В Україні ж він офіційно вийшов
лише після відновлення незалежності.
У романі У. Самчук першим сказав світові
правду про голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя
Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного
періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства
— автор художньо осмислює національну трагедію. Він підносить образ селянки
Марії до символу цілої України.
Творчість Василя Барки (справжнє ім'я - Василь
Костянтинович Очерет, 1908-2003), талановитого письменника і поета,
представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки
залишалася невідомою в нашій країні. Роман "Жовтий князь" став одним
із перших у світовій літературі професійним прозовим твором, присвяченим
Голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив
символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування,
спустошення, муки і смерть. У романі автор
відобразив власні спогади про страшне лихо, а також точні свідчення очевидців
Голодомору, зокрема його рідного брата та родини.
Роман у повному обсязі в Україні вийшов вперше.
Про події
голодного лихоліття розповідає повість Є. Гуцала "Голодомор". Важко читати болючі сторінки трагедії,
особливо коли страждають діти. Опухлі від голоду, обтягнуті прозорою шкірою, з божевільними
оченятами, вони не розуміли, чому так страждають. Автор їх порівнює із птахами,
які літали у вільних небесах, а тепер обтяли їм крила, і безкрилі, вони ходять
по землі: одні від голоду уже не відають, що шукають, а інші моляться до
святого хліба.
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій
землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на
землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього
твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Роман-епопея "І будуть люди" розповідає про найтрагічніші сторінки життя українського
селянства періоду колективізації-Голодомору. Вперше твір вийшов ще наприкінці 60-х років ХХ ст., але тоді, підчас
першодруку роману, цензурою було вилучено близько третини роману. Нині ця правдива історія започаткувала нову
сторінку у своєму життєписі: видавництво «Фоліо» перевидало її без купюр, а
недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні
історична родинна сага.
Сучасна українська письменниця Світлана Талан пише твори
у жанрі «реальних історій». Роман "Розколоте небо" присвячено темі
колективізації та Голодомору в Україні. Письменниця відобразила події 30-х
років на прикладі одного селища на Луганщині. Українське село, де були плодючі
сади та родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи
описує авторка: на які відчайдушні та жахливі вчинки йшли люди, аби вижити в
лихі часи голоду. Та у цих трагічних подіях знаходиться місце і для кохання.
«Розколоте небо» перевертає свідомість читача та відкриває для когось незнані
сторінки історії.
Страшні видіння приходять до Сашка у снах.
Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима,
німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий,
прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один
з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.
Окрім
представлених книг існує ще багато видань та творів, які дають змогу кожному
дізнатися правду про страшні часи голоду та зробити свої висновки.